СКАРТАТИ

СКАРТА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до карта́ти. — Мариня мусить звикати до того, що панна Катруся буде за три дні панею докторовою, і треба їй честь віддати, — ..скартала Мариню Олена (Вільде, Сестри.., 1958, 573); Секретар ЦК вислухав мене та тут же й скартав за оці пхиньки. «..Сором! Сльозами ти хочеш, дівчино, Гітлера бити?» (Козл., Сонце.., 1957, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 255.