СИНЬКА

СИ́НЬКА, и, ж.

1. Мінеральна синя фарба, що застосовується для підсинювання тканин, паперу, розчину при біленні хати, білизни при пранні іт. ін. — Насте! Веди-бо віхтем обережніше, бо як позамазуєш квітки, то я не буду тобі вдруге наводжувати [наводити] синькою та червоною глиною,— сказав Роман до сестри, сидячи на лаві (Н.-Лев., VI, 1966, 303); Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною, поцяцькувала синькою комин (Коцюб., І, 1955, 53); На ногах [Брачуна] — просто-таки велетенські порівняно до його низького зросту нові чоботи з саморобної шкіри, з нового пофарбованого в синьку полотна розкішні штани (Збан., Сеспель, 1961, 396); * Образно. Крізь маленькі косі віконечка — голуба ніч у хату: синькою, ріденько розбавленою, стіни — раз-раз! І — голубі (Головко, І, 1957, 265); * У порівн. Олена стояла, прислонившись до ліжка. Голубі очі зробилися як густо розведена синька (Тют., Вир, 1964, 422).

2. спец. Синій світлокопіювальний папір для розмноження креслень; креслення на такому папері. Оленка бере калібр. Вона довго розглядає синьку, що на ній білими лініями накреслено калібр і проставлені цифри (Собко, Любов, 1935, 13); Раніше інженер робив рисунок на ватмані. Потім його копіювали на «синьку». І тільки після цього креслення йшло на розмноження (Веч. Київ, 10.VI 1968, 1).

3. розм. Те саме, що синь 3. [Ярцев:] Слово за вами, шахтарі. [Ганджа:] А слово наше яке? Перфоратор у руки і давай синьку на-гора́ (Мокр., П’єси, 1959, 242).

4. розм., рідко. Те саме, що си́нява 1, 2. Сонце уже сіло.. Над полями знімалася темно-зелена вечірня тінь, небо аж чорне — таке синє, а між його густою синькою пробивалися невеличкі жовті плямочки,— то займалися зорі (Мирний, III, 1954, 365); Не міг [Бачура] відігнати з думок образ Лагуна-Жовтяка, який застилав йому зір, не давав спокійно дихати і милуватися.. степовим простором, розбавленим синькою низького неба (Чаб., Тече вода.., 1961, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 191.

Синька, ки, ж. Синька. Синьки купила. Чуб. V. 1171.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 121.