СИНТАГМА

СИНТА́ГМА, и, ж., лінгв. Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична і інтонаційно-смислова єдність. Синтагма..— інтонаційно оформлена семантико-синтаксична одиниця мови, яка виділяється (вичленовується) із складу речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 153); Всяка прозаїчна мова розчленовується на окремі фрази і дрібніші внутріфразові єдності — синтагми (Рад. літ-во, 2, 1968, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 186.