СИЛЯНКА

СИ́ЛЯНКА, и, ж., діал.

1. Разок намиста. З жіночих шийних прикрас [у бойків] привертає увагу силянка (драбинка) з різнобарвних скляних намистин (Нар. тв. та етн., 1, 1970, 31).

2. Шнурок, нитка, на які щось нанизують. Насмішкувато і радісно задзвенів такий тенор, на який, здавалося, пісні самі повинні нанизуватись, немов корали на силянку (Стельмах, І, 1962, 609).

3. Що-небудь, нанизане на шнурок, нитку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 172.

Силянка, ки, ж.

1) Веревочка, снурокъ. Угор.

2) Мелкая бисеринка. КС. 1884. IX. 66.

3) Низка бусъ, грибовъ. си́лянка ягід. Ягоды, нанизанныя на стебелекъ травы. Вх. Зн. 63.

4) Ленточка изъ бисера, нѣсколько соединенныхъ низокъ бусъ. Гол. Од. 60, 72, 73. Шух. I. 124, 125. Ум. Си́ляночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 120.