СЕПТИМА

СЕ́ПТИМА, и, ж., муз. Сьомий ступінь у діатонічній гамі. Закономірність низхідного мелодичного руху в думах, відсутність октавного повтору тоніки позбавила верхню септиму її функцій ввідного тону, що перетворилось на жанрову закономірність дум (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 27); // Інтервал між першим і сьомим ступенем діатонічної гами. Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру; вгору вона йде скоками, що сягають до інтервалу квінти, сексти і навіть септими (Іст. укр. музики, 1922, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 127.