СЕМИРЯГА

СЕМИРЯ́ГА, СЕМЕРЯ́ГА, СЕМРЯ́ГА, и, ж., заст.

1. Домоткане грубе нефарбоване сукно; сірячина. Повбирались [запорожці] у такі жупани, що хоть би й гетьманові, — і все щоб тільки показати перед миром, що запорожцю тії сукна .. все одно, що й семряга (П. Куліш, Вибр., 1969, 78).

2. Верхній селянський одяг із такого сукна; сіряк. Не рік, не два тобі, Іване, Судилося козакувать. Жупан у тебе, звісно, драний, Що семирягою назвать Годиться лучче [краще] (Рильський, II, 1946, 40); — Пане отамане! — А чого тобі, Артем? — Пане отамане, прийшов якийсь дядько в семрязі (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 543); // перен., розм. Людина, що носить такий одяг, належачи до соціальних низів. Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені, змагались семеряги і жупани, лунали горді і сумні пісні (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 122.

Семиряга, ги, ж. = Семеряга. На козакові шати дорогії: три семирязі лихії. АД. І. 168.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 114.

семиря́га = семеря́га = семря́га = сімря́га (зменшено-пестливі — семиря́жка, семеря́жка, семря́жка, сімря́жка) — домоткане грубе нефарбоване полотно; сірячина; також старовинний верхній селянський одяг із такого сукна; сіряк. Жупан у тебе, звісно, драний, Що семирягою назвать Годиться (М Рильський); Своя семеряжка не важка (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 534.