СВИСТАВКА

СВИСТА́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що свисто́к 1. Свиставка на паровозі засвистала так голосно, що що́ хлопці, а й сама Савчиха налякалася (Мак., Вибр., 1954, 99); Собаки голосно забрехали, і в панському будинку на поверсі розсвітили. Близько зафуркотіла свиставка вартового, і їй відповіли в двох кінцях (Ірчан, II, 1958, 86); На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки (Фр., VIII, 1952, 364).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 74.