СВАХА

СВА́ХА, и, ж.

1. Жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі. Князь із молодою княгинею сидять високо на тому возі, а навкруги свахи, дружки, світилка з мечем і музики (П. Куліш, Вибр., 1969, 267); [Капуста:] Пані свахо, Частуй гостей. Та не барись і ти, Дружко мій любий, наливай чарки (Коч., П’єси, 1951, 199); * У порівн. Ріпники бігли на полуйку, як свахи на весілля (Фр., IV, 1950, 9); // Жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів. Роль свахи або посаженої [посадженої] матері була найлюбіша їй [графині] з усіх ролей (Фр., VI, 1951, 348).

◊ Переї́жджа сва́ха — той, хто не тримається одного місця.

2. Мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого. Закувала зозулина на даху, на даху, Моя мамка твою матір не хоче за сваху (Коломийки, 1969, 216); Перед самим різдвом до баби Зіньки зайшов її сват Филін. — Чи ви чули, свахо, що виробляють парубки? Чого натворив в корчмі Денис? — спитав Филін (Н.-Лев., VI, 1966, 361).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 67.

Сваха, хи, ж.

1) Мать зятя или невѣстки, а также родственница одного изъ супруговъ, по отношенію къ родственницѣ другого. Маркев. 109. Пишна сваха, пишна, проти зятя не вийшла. Мет. 191.

2) Свахами взаимно называются женщины, вступившія между собою въ какую либо коммерческую сдѣлку. Ум. Сва́шка, свашечка, сванька, сваненька, сванечка, сванютка и пр., но всѣ эти слова употребляются преимуществ. въ особомъ значеніи, — См. Свашка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 104.

сва́ха = сва́шка (пестливі — сва́­шенька, сва́шечка) —

1) жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, по­рядкує на весіллі (перев. сва́шка), а також займається сватанням, улаштуванням шлюбів. Коби моло­да, а сваха знайдеться (приказка); Свасі перша чарка і перша палка (М. Номис); Не все то правда, що свашки плетуть (приказка); Князь із молодою княгинею сидять високо на тому возі, а навкруги свахи, дружки, світилки з мечем і музики (ГІ. Куліш);

2) мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого. Закувала зозу­лина на даху, на даху, Моя мамка твою матір не хоче за сваху (коло­мийка); Пишна сваха, пишна, про­ти зятя не вийшла (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 525.