САП'ЯН

САП’Я́Н, у, ч. Тонка м’яка шкіра найрізноманітніших кольорів, вигот. із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур. — І черевички треба їй білі. Ні, знаєш, ти краще справ їй в золотого сап’яну (Л. Укр., III, 1952, 713); Рідні книги в синьому сап’яні, Тихий згад шумних ліцейських літ.. — Та невже це тільки тінь і слід? (Рильський, II, 1960, 110); Старий воєвода починав дрімати в своєму традиційному кріслі, обшитому чорним сап’яном (Ле, Україна.., 1940, 34); Товсті засмаглі купці в розкішних шовкових халатах і чоботях із зеленого або червоного сап’яну пильно стежили за розвантаженням (Тулуб, В степу.., 1964, 52); * Образно. Колишеться клапоть туману, вбирає в себе сонце, рожевіє і невідомо де зникає, може, спускається на червоний сап’ян гречки і кладе на нього свою вогкувату ніжність барв (Стельмах, II, 1962, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 57.

Сап’ян, ну, м. Сафьянъ. Чуб. V. 300. На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 102.

сап’я́н — тонка м’яка шкіра най­різноманітніших кольорів, виго­товлена із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур (звідси черевики або чоботи із сап’яну — сап’я́нці). На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить (М. Номис — про чваньків, які вихваляються, не ма­ючи на те достатніх підстав); На козаку, бідному летязі, сап’янці, — видні п’яти і пальці (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 522.