САМОІЗОЛЯЦІЯ

САМОІЗОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. Ізоляція себе від кого-, чого-небудь. Історичний досвід підтверджує, що не зближення націй, а їх самоізоляція становить загрозу національному існуванню (Ком. Укр., 2, 1968, 42); Навряд чи можна уявити, щоб велика література нашого часу могла сформуватись в умовах самоізоляції, замкнутості, живлячись вульгарним чуттям національної пихи і власної винятковості (Літ. Укр., 16.I 1970, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 38.