РІЧКОВИЙ

РІЧКОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до ріка́ 1 і рі́чка. Дуже тихо було: чутно тільки.. леління води річкової коло млина, та десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Вовчок, І, 1955, 345); На шляхи міграції вплинули і особливості геологічного розвитку морських і річкових басейнів (Наука.., 7, 1958, 39); Ми виїхали на попутній машині в село Усть-Говерлу, а звідти, повернувши праворуч, пішли проти течії річкової, надіючись, що якась автомашина наздожене нас і підвезе до греблі (Томч., Готель.., 1960, 11); Вперше золото видобувається в не зовсім звичайному місці. Його розсипи виявлено на річковій косі, довжина якої становить близько трьох кілометрів (Веч. Київ, 2.Х 1968, 4); Він [Новгород] був зв’язаний річковими шляхами як з Балтійським морем, так і з найважливішими руськими містами (Іст. СРСР, І, 1956, 63); // Який живе у ріці, річці. * Образно. Якісь червоні жучки спалахували, як рубіни на діадемі річкової цариці (Тют., Вир, 1964, 519).

2. Признач. для плавання по ріці, річці, пов’язаний з роботою на ній. Спустився [Микола] до Дніпра, зайшов до річкового вокзалу (Собко, Матв. затока, 1962, 160); — Товаришу директор, через річку вже не можна їздити, заборонено річковою охороною (Ле, Право.., 1957, 294); На Дніпрі почалися регулярні рейси річкових трамваїв (Рад. Укр., 14.V 1957, 4); — Не треба побоюватися, що річкових транспортників мало. Вистачить для намічених робіт (Хижняк, Тамара, 1959, 86); // Який здійснюється, відбувається по ріці, річці. Річкові перевозки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 579.

Річковий, а, е. Относящійся къ рѣчкѣ, рѣчной. Слобода наша над самою лукою річковою на пяти горах стоїть крейдяних. МВ. ІІ. 74. Річкова вода.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 25.