РІЛЬНИЧИЙ

РІЛЬНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до рільни́к 1 і рільни́цтво. В роботі хлопській, рільничій, переважно гуртовій — приклад.. займає дуже велике місце (Фр., III, 1950, 126); Мотря Карпівна Гнута, бригадир рільничої бригади з «Нового життя», така вже, що нічого од неї не заховаєш (Вишня, І, 1956, 412); Заруба побачив обох рільничих бригадирів і швидко пішов їм назустріч (Кучер, Прощай.., 1957, 376); // у знач. ім. рільни́чий, чого, ч. Те саме, що рільни́к 1. У великій кімнаті на довгих лавах сиділи бригадири і рільничі (Панч, Іду, 1946, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 575.