РІЗЬБОВИЙ

РІЗЬБОВИ́Й, а́, е́.

1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зусилля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших затискачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2); // Здійснюваний за допомогою різьби. Різьбове з’єднання.

2. Признач. для нарізування різьби (у 3 знач.). Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різьбового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63); На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, підрізний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, 3.Х 1968, 4); // Який використовується для вимірювання або перевірки різьби. Найпростішим інструментом, призначеним для контролю шагу різьби, є різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362); Різьбові мікрометри із змінними вставками застосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 573.