РІЗНИТИ

РІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм.

1. перех. Робити різницю між ким-, чим-небудь; відрізняти одне від одного. Різнити козлищ від овець — Нехитра богова наука… (Рильський, Поеми, 1957, 186); Хоч багато що різнить вас, багато між вами несхожого, але ж єднає вас найголовніше — жага праці, сила любові, поривання душі… (Гончар, Тронка, 1963, 339).

2. перех. Викликаючи ворожнечу, чвари між ким-небудь, роз’єднувати. Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи (Мирний, IV, 1955, 258); Берег звивистий дністровський Більше брата з братом не різнить. Рицар революції, Котовський, Як бажав ти дня цього дожить! (Криж., Срібне весілля, 1957, 113).

3. неперех., рідко. Те саме, що різни́тися 1. Та [дівчина], яку він знайшов, не різнила з тим образом, що змалювала йому фантазія (Гр., II, 1963, 36).

4. неперех., рідко. Розходитися в різні боки, не бути разом; роз’єднуватися. Почалася довга розмова про те, що та як треба робити. Держатися купи, ні в якому разі не різнити, а дружно йти тим самим шляхом, що й досі… (Гр., І, 1963, 521); // Розкидати дріб в усі боки (про рушницю). Рушниця різнить (Сл. Гр.).

5. неперех., рідко. Фальшивити в хорі або оркестрі. Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили (Н.-Лев., II, 1956, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 565.

Різнити, ню́, ни́ш, гл.

1) Не быть въ согласіи съ кѣмъ, чѣмъ, отдѣлять отъ, идти врозь. Не можна теж запевнять, що і в таких людей, як Марко Вовчок не різнить дещо з народньою мовою. О. 1861. IV. 33.

2) Въ хоровомъ пѣніи, въ оркестрѣ: фальшивить. І знов почались пісні з музиками, тільки вже деякі голоси дуже різнили. Левиц. І. 352.

3) О ружьѣ: разсыпать, разбрасывать дробь въ стороны. Рушниця різнить. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 22.