РЯБЧИК

РЯ́БЧИК, а, ч.

1. Лісовий птах родини тетерукових з рябим оперенням. В УРСР рябчик зустрічається в лісах Полісся і Карпат, вибираючи ділянки з густим підліском, недалеко від води (Корисні птахи.., 1950, 24); // М’ясо цього птаха, що вживається як їжа.

2. (Fritillaria L.). Рід багаторічних трав’янистих рослин родини лілійних з квітами різного забарвлення, переважно з рябим малюнком. Дуже придатні для весняних газонів дикоростучі тюльпани, рябчики, шафрани та рястки (Весн. флора, 1955, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 921.

Рябчик, ка, м.

1) = Рябко 2. Рудч. Ск. І. 201.

2) Сортъ арбузовь, у которыхъ корка съ темными полосами. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 92.