РУМБ

РУМБ, а, ч., спец. Поділка на шкалі компаса як одиниця, що відповідає 1/32 частині видимого обрію. Акишев засік по компасу румби, поміж якими була дельта [ріки] (Тулуб, В степу.., 1964, 280); — «Мирний» три румби праворуч! — радісно кричить Касаткін, побачивши.. щогли, що блимають десь праворуч попереду (Довж., Зач. Десна, 1957, 399); // Напрям відносно сторін світу. Прямує указаним румбом Катер сторожовий (Дор., Єдність, 1950, 97); Велике поширення в народному житлі має прийом фарбування кольоровими глинами стіни, зверненої на північні румби (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 907.