РУБЕЛЬ

РУБЕ́ЛЬ¹, бля́, ч., розм. Те саме, що карбо́ванець 2. Із копійки рублі робляться (Номис, 1864, № 9919); — Ой, на ж тобі, синку, Рубля золотого, Купи собі, синку, Коня вороного (Укр.. лір. пісні, 1958, 126); Кожний же знає, як того рубля тяжко заробити, а ще тяжче зберегти (Тют., Вир, 1964, 154).

◊ До́вгий ру́бель — те саме, що До́вгий карбо́ванець (див. до́вгий). Утік чи не втік [Кулик], а кинув роботу й десь подався на легкі хліби та на довгі рублі… (Жур., Дорога.., 1948, 213); — Посадили б кавунів — довгі рублі в дурну кишеню (Тют., Вир, 1964, 76).

РУБЕ́ЛЬ², бля́, ч.

1. Вузька дерев’яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни. Випрали ми сім пар онучок, сушили на кабиці, моя жінка викачала їх рублем та качалкою, щоб м’які були, як пух (Ю. Янов., І, 1954, 33); Докія кидається до скрині, підіймає важке віко і дістає чисту, трохи прим’яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (Стельмах, II, 1962, 175).

2. Довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном, снопами й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж. Старий Кайдаш.. пішов до церкви, загадавши синам ладнати два вози з рублями для возовиці (Н.-Лев., II, 1956, 275); Снопи накладено, рублем придавлено, люди ще раз оглянули поле (Горд., Чужу ниву.., 1947, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 892.

I. Рубель, бля, м.

1) Длинная жердь, накладываемая сверху воза съ сѣномъ, снопами и притягиваемая за концы веревкою такъ что она удерживаетъ лежащее на возу.

2) Валекъ для катанія бѣлья — толстая плашка съ зарубками и рукоятью. Як гарний рубель, широкий та важенький, так і сорочки гарно покачаєш. Харьк. Ой бив рублем і качалкою. Н. п.

3) = Рубеж 1. Шух. І. 206, 209.

II. Рубель, бля, м. Рубль, денежная единица. Ум. Рублик. Несу рублика золотого викупляти коня вороного. Чуб. V. 586. Ув. Рубляка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 84.

рубе́ль —

1) старовинне знаряддя селянського домашнього вжит­ку — вузька дерев’яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання (прасування) білизни (перев. з домотканих або грубих тканин). Ой бив рублем і качалкою (пісня);

2) довга жердина, яку кла­дуть зверху на віз із сіном, соломою, снопами й притягують за її кінці вірьовкою до полудрабка так, щоб, придавивши, утримати ван­таж.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 510.