РОСИНКА

РОСИ́НКА, и, ж.

1. Крапля роси. Все чарувало на путі, трава, росинка на листі, хмаринки в небі золоті… (Дор., Три богатирі, 1959, 62); Та в пам’яті знов оживає туман у полях весняних, росинки в дзвіночках конвалій як сльози на віях твоїх (Сос., Солов. далі, 1957, 123); Подивися на рослину: Кожну квітку і травину Криє божая сльозинка — Діамантова росинка (Щог., Поезії, 1958, 274); * У порівн. На її очах виступили дві сльози, як дві росинки на чорних тернових ягідках (Н.-Лев., IV, 1956, 18); На віях росинками заблищали сльози (Рибак, На світанку, 1940, 203); //Крапля якої-небудь рідини. Похмуре небо сипало дрібненькі росинки (Досв., Вибр., 1959, 333); Росинки сліз.

2. перен. Дуже мало, трохи чого-небудь. У неї на очах горіли росинки щастя… (Вас., II, 1959, 96); Хлопець і сам не знав, що зараз звивистою лісовою дорогою він ніс свій перший біль і перші росинки любові (Стельмах, І, 1962, 351); Росинка тривоги.

◊ Й роси́нки [ще] не було́ в ро́ті — нічого не їв (не їла), не пив (не пила). — В мене ж сьогодні й росинки ще не було в роті,— ..сказала Галина Андріївна (Крот., Сини.., 1948, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 881.