РОЗШУЛІЧИТИ
Значення розшулічити це
РОЗШУЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, діал. Розібрати, зрозуміти. Насилу я розшулічив, де їй край (Сл. Гр.); [Грицько:] Отак прийдеться до чого-небудь, не розшулічиш сам — пішов до їх, то зразу й розкажуть (Мирний, V, 1955, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 869.
Розшулічити, чу, чиш, гл. Разобрать, понять. Черк. у. Насилу я розшулічив, де їй край. Верхноднѣпр. у. Вештався Петро, поки не розшулічив головою, що нема чого й вештатись.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 63.
розшулічити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| rosselet | розшулічити |
розшулічити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| rozshulichyty | rozshulichyty | rozshulichyty |
розшулічити Рід - дієслово, доконаний вид
розшулічити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розшулічу | розшулічимо |
| 2 особа | розшулічиш | розшулічите |
| 3 особа | розшулічить | розшулічать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | розшулічив | розшулічили |
| Жіночий рід | розшулічила | |
| Середній рід | розшулічило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розшулічімо | |
| 2 особа | розшулічи | розшулічіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | розшулічивши |
розшулічити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 11 | 5 | 6 |