РОЗШАРПУВАТИ

РОЗША́РПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗША́РПАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Різко шарпаючи, смикаючи, розривати на частини, шматки. Всі злетілись, наче галич, наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Л. Укр., І, 1951, 395); // Убиваючи, умертвляючи, роздирати на шматки. Він чув,.. що від її ласки, від її доброї волі залежить пустити його живого або тут же розшарпати (Фр., VII, 1951, 66); Без світла Наткнетесь на ліс дрімучий, Де розшарпають вас звірі (Щог., Поезії, 1958, 165); // перен. Розбирати, розділяти, порушуючи цілісність чого-небудь. Його брат, не викараскавшись з нужди, вмер, дрібні діти розійшлися по світі, батьківщину розшарпали чужі люди (Фр., II, 1950, 274).

2. Робити непридатним, несправним, недбало поводячись з чим-небудь, довго користуючись чимсь і т. ін. П’яний скрипаль, розшарпуючи струни,.. косив очима на двері (Стельмах, І, 1962, 320); // перен., розм. Доводити до стану повного розладу, виснаження (здоров’я, нервову систему і т. ін.). Його мучила безмежна злоба. Вона заполонила весь його розум, розшарпала нерви (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 414).

3. перен. Завдавати сильних моральних страждань; мучити, терзати. — Скрізь, — каже [Кармель], — скрізь, де я не піду, де не поїду, скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що мою душу розриває! От що моє серце розшарпує! (Вовчок, І, 1955, 348); — Я не годен тепер глядіти на тебе, як давно, ти надто розшарпав мою душу! (Коб., II, 1956, 267); Мені те кохання безкрає Розшарпало серце давно (Л. Укр., IV, 1954, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 865.

Розшарпувати, пую, єш, сов. в. розшарпати, паю, єш, гл. Растерзывать, растерзать. Піду в ліса, піду в гори і на острі скали, а щоб моє грішне тіло звіри розшарпали. Чуб. V. 222.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 62.