РОЗЦВІТАТИ

РОЗЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док.

1. Починати цвісти, вкриватися квітами (про рослини); зацвітати. Червоний, великий мак розцвітав у городі (Кобр., Вибр., 1954, 196); Цвіли сади. Одні квіти змінювались іншими, розцвітали й в’янули, залишивши насіння в плодах (Довж., І, 1958, 449); Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли (Олесь, Вибр., 1958, 15); // Розпускатися (про квітки). Троянди паморозь іскристо-сиза вкрила, Хоч бідні пуп’янки ще прагнуть розцвісти (Рильський, III, 1961, 185); * Образно. Розцвітали, як квіти, гарні слова (Коцюб., II, 1955, 201); Жовтіє лист, і щастя розцвітає, нема йому ні гранів [граней], ані дна… (Сос., І, 1957, 202).

2. перен. Вступати в пору розквіту (у 2 знач.). В ті дні, коли в садах Ліцея Я безтурботно розцвітав,.. Край вод прозорчастих мені З’явилась Муза навесні (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 195); Росла собі та виростала І на порі Марія стала… Рожевим квітом розцвіла В убогій і чужій хатині (Шевч., II, 1963, 354); // Ставати свіжим, гарним; починати краще виглядати. Тут Микоша, як завжди на волі, просто розцвітав (Полт., Дитинство Гоголя, 1954, 140); Мелашка розцвіла і стала повніша на виду (Н.-Лев., II, 1956, 374); Жінка.. розцвіла, мов польова рожечка (Вільде, Винен.., 1959, 4); // Відчувати радість, приємність, насолоду. — Зроду не пив такої доброї кави.. — Маруся розцвітала (Хотк., II, 1966, 11); Другого дня трапилась подія, яка безмежно схвилювала й порадувала Сеспеля. Дивлячись на нього, й Іван також розцвітав радістю (Збан., Соспель, 1961, 270); // Ставати усміхненим, веселим. Він оглянувся незадоволено і зараз же розцвів усмішкою (Ю. Янов., IV, 1959, 10); // Сповнюватися радістю, приємністю, насолодою (про серце, душу). Хотів тебе зустріти я так зло, і на вустах були слова докору… А ти прийшла — і серце розцвіло (Сос., II, 1958, 145).

3. перен. Успішно розвиваючись, досягати розквіту, піднесення. Розцвітає під зорями гулом будівництво у місті й селі (Сос., І, 1957, 331); Розцвітають наші села колгоспні,.. квітне наша Батьківщина (Вишня, І, 1956, 374); Під радянською зорею Україна розцвіла (Криж., Під зорями.., 1950, 54); // Проявлятися повною мірою (про талант, майстерність і т. ін.). Комунізм — це лад, де розцвітають і цілком розкриваються здібності й таланти, найкращі моральні якості вільної людини (Програма КПРС, 1961, 56); Великий Жовтень окрилив Купалу. Поетичний дар його розцвів (Рильський, III, 1955, 402).

◊ Кві́том розцвіта́ти див. квіт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 856.

Розцвітати, та́ю, єш, сов. в. розцвісти́, ту́, те́ш, гл. Расцвѣтать, расцвѣсти. То не вишня-черешня розцвітає. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 60.