РОЗХІД

РОЗХІ́Д, хо́ду, ч.

1. рідко. Дія за знач. розхо́дитися 1, 9, 10. Швидкий розхід творів Шевченка та перших оповідань М. Вовчка, увага, яку до них показувала критика та публіка в цілій Росії, доказує, що.. їм нічого жалуватися на байдужість як місцевої, так і великоруської публіки (Драг., І, 1970, 308).

2. розм. Затрата, витрачання грошей, коштів на що-небудь; сума витрачених грошей. — Коли тобі жалко дітей, то зодягай сама, а в мене й без вас багато розходу (Вовчок, І, 1955, 28); [Xрапко:] У мене одного місячного розходу більше ніж на сотню набереться… (Мирний, V, 1955, 130); [Косяк:] Ой, розходи, розходи у нас. Як подивлюсь — серце ниє, ниє (Зар., Антеї, 1962, 237); [Ганна:] Розход великий у держави, а про нас не забувають (Мороз, П’єси, 1959, 20); // Споживання, витрачання чого-небудь. На поверхні Марса, як і на Землі, існує такий водний режим, при якому розхід вологи відстає від її приходу, і відбувається назбирування води (Рад. Укр., 19.IV 1964, 3).

◊ В розхі́д [пуска́ти (пусти́ти, ви́вести)] кого — розстрілювати, знищувати кого-небудь. — Не заривайся. А коли візьмеш [Жмеринку], менше пускай в розхід [полонених]. Це не завжди досягає мети (Довж., І, 1958, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 850.