РОЗУЧИТИ
Значення розучити це
РОЗУЧИ́ТИ див. розу́чувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 847.
розучити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to learn | разучить |
розучити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| rozuchyty | rozuchyty | rozuchyty |
розучити Рід - дієслово, доконаний вид
розучити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розучу | розучимо |
| 2 особа | розучиш | розучите |
| 3 особа | розучить | розучать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | розучив | розучили |
| Жіночий рід | розучила | |
| Середній рід | розучило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розучімо | |
| 2 особа | розучи | розучіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | розучивши |
розучити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |