РОЗТЯГНЕНИЙ

РОЗТЯ́ГНЕНИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтягти́, розтягну́ти. При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію, яка нагадує коло, розтягнене в одному напрямі (Рад. Укр., 22.IX 1956, 3); Щодо «технічного виконання» свого роману, то мені здається, що він трохи розтягнений (Л. Укр., V, 1956, 43); Не слід одне слово визначати підряд кількома прикметниками. Від накопичення синонімів мова стає розтягнутою (Наука.., 10, 1969, 44); // у знач. прикм. Яковець сухий, малий, куций, з маленькими сірими очками, здоровим розтягненим ротом (Григ., Вибр., 1959, 134); Марійка на ходу озирнулась, побачила за собою розтягнутий ланцюг лижників (Донч., V, 1957, 472); Кукурудза характеризується розтягнутим періодом живлення і особливою чутливістю до легкозасвоюваних поживних речовин у початковий період росту (Хлібороб Укр., 5, 1972, 13).

2. у знач. прикм. Який розтягнувся, випростався на весь зріст. Лежав розтягнений мужик і йойкав, і стогнав, і кричав (Фр., II, 1950, 99).

3. у знач. прикм. Який розташувався довгим рядом, розмістився в одну лінію на значному протязі. Гряззю брьохали люди, над розтягненим у поході військом стояв притишений, але важкий і рівний гамір (Ле, Наливайко, 1957, 259); Млин стояв на самому кінці довгого розтягнутого понад течією села (Н.-Лев., IV, 1956, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 837.