РОЗСІЯННЯ

РОЗСІ́ЯННЯ, я, с. Дія за знач. розсі́яти, розсі́ювати і розсі́ятися, розсі́юватися і стан за знач. розсі́ятися, розсі́юватися. Англійська буржуазія [в 90-х роках XIX ст.] підготувала ганебну вірменську різанину.. І почалась утеча вірменських трудящих, і почалось розсіяння вірмен по всьому світі! (Тич., III, 1957, 86); При проходженні рентгенівського проміння через речовину його інтенсивність послаблюється в результаті поглинання та розсіяння (Рентгеногр. мет., 1959, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 809.