РОЗСІЯНИЙ

РОЗСІ́ЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розсі́яти. Для вловлювання найдрібніших радіоактивних речовин, розсіяних в атмосфері, важливою деталлю є рамки, обтягнуті найтоншими нитками (Хлібороб Укр., 11, 1969, 47); Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх [монголів] сила по долині (Фр., VI, 1951, 129); Ворог не раз вважатиме її [дивізію] оточеною і знищеною, розсіяною в тайзі, потопленою в болотах, а вона виникатиме знову (Гончар, II, 1959, 303); Розсіяні і усунені численні сумніви і неясності в питанні про те, чи може людина здійснити тривалий політ у стані невагомості (Наука.., 9, 1962, 4); // розсі́яно, безос. присудк. сл. — Що́ тих грошей по всіх усюдах розсіяно — і-і-і, не злічити! (Л. Укр., III, 1952, 603); Підбіг командир третього взводу.., доповів, що гарнізон розсіяно (Тют., Вир, 1964, 528).

2. у знач. прикм. Розкиданий на великому просторі, розташований рідко. Крім зірок і розсіяних хмар розрідженого газу, в Галактиці виявлено протяжні хмари, що складаються з пилу і заступають світло далеких зірок (Наука.., 1, 1960, 41).

3. у знач. прикм., фіз. Поширений у різних напрямках на великому просторі або на значній площі, ослаблений щодо ступеня вияву сили, енергії чого-небудь. Крізь гущавину віття.. ледве пробивались розсіяні промені сонця (Гжицький, Опришки, 1962, 189); Стриманий шепіт, обережна хода, якою ступали відвідувачі [читального залу], розсіяне сяйво електричних люстр.. — все це разом навіяло на Нерчина спокій (Рибак, Час.., 1960, 312); Володимир Костецький вважає, що писати картину краще в скупому розсіяному світлі (Перв., З щоденника.., 1956, 146); Сонце, як відомо, надсилає нам енергію у розсіяному вигляді (Веч. Київ, 12.I 1968, 4).

4. у знач. прикм. Який не може або не вміє зосередитися на чому-небудь; неуважний. Всяка доросла людина здатна іноді бути.. розсіяною, наприклад, у стані сильного стомлення (Психол., 1956, 76); — Ви сьогодні розсіяні, панно Наталю. Перше губили ви брошку, а тепер не бачите, що колесо брички.. захопить вашу сукню (Коб., III, 1956, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 809.