РОЗСІКАТИ

РОЗСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.

1. Чимсь гострим розділяти, розрубувати або розрізати що-небудь на шматки. Гірська земля тверда, мов камінь. Кожну грудку Катерина розбивала, розсікала на дрібні шматочки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 48); Зламати крила яструба — навік! Розсікти навпіл голову криваву! Устав з мечем ратай і робітник За нашу долю і за нашу славу! (Рильський, II, 1960, 183); Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (Бажан, Роки, 1957, 235); *Образно. Дикі, пристрасні сварки, як злива, розсікали їхнє [Антона і Марти] життя (Коцюб., II, 1955, 305); Найкращі пориви, гарячі почуття Розсікли ми ножем холодним міркування (Сам., І, 1958, 124); // перен. Швидким, різким рухом наче розділяти, розрізати (повітря, воду, хвилі і т. ін.). Низько, над самісінькою головою в Лукії, зі свистом розсікаючи крилами повітря, пролетів потривожений крижень (Донч., III, 1956, 76); Сильними ударами рук він розсікав течію, і його тіло прудко мчало назустріч сименталці (Десняк, Опов., 1951, 31); Вдарю раз веслом і вдруге, Човен воду розсіче, І на дві руки доріжка Поза човном потече (Щог., Поезії, 1958, 142); // перен. Різким, пронизливим криком, звуком ніби розтинати (повітря, тишу і т. ін.). Григор забув про Глибоку Долину й на весь голос, розсікаючи шум, крикнув у натовп (Головко, II, 1957, 312); Повітря розсік пронизливий паровозний свисток (Рад. Укр., 29.V 1963, 2); // перен. Несподівано освітлювати темряву, пітьму і т. ін. — Де-не-де потьмарене небо зрідка розсікали зорі, ніби хотіли викресати з тихої ночі ще один неспокійний день… (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 339); Враз каганець тьму горища розсік (Нех., Повість.., 1952, 56); Як довго ніч минає — цілий вік. Ще темряви над степом не розсік Яскравий промінь (Шпорта, Вибр., 1958, 507).

2. Сильно ранити, зробивши розріз на тілі. Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (Собко, Запорука.., 1952, 148); Різким рухом вихопив він шаблю і кинувся на ворогів. На третьому випаді розсік він Горленкові плече (Тулуб, Людолови, I, 1957, 35).

3. Розділяти на частини. Для того, щоб визначати і порівнювати площі всіх прямолінійних фігур, їх розсікають на трикутники (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 43); // Здійснюючи прорив, розчленяти, роз’єднувати армію, фронт і т. ін. Зламавши міцну оборону фашистів, радянські війська розсікли 200-тисячне угруповання ворога і відрізали йому шлях евакуації (Ком. Укр., 10, 1969, 19); // Проходити, пролягати, перетинаючи поверхню чого-небудь. Попереду машини, навпіл розсікаючи знайомі степи,.. ліг широкий рівний грейдер (Коз., Нові Потоки, 1948, 5); Нерівна чорна лінія валки.. розсікає синювато-рожеве безмір’я снігів і наближається до вершників (Стельмах, І, 1962, 45); Поле бою розсік навпіл ешелон з порожніх вагонів (Автом.. Коли розлуч. двоє, 1959, 10); // З’являтися на шкірі обличчя (про зморшки, шрами). Між бровами глибока зморшка розсікла чоло (Головко, II, 1957, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 807.

Розсікати, ка́ю, єш, сов. в. розсікти, січу, чеш, гл. Рассѣкать, разсѣчь. Грин. ІІІ. 587. Мечем гострим розсікає і о камінь розбиває. Чуб. III. 364.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 57.