РОЗСІДАТИСЯ

РОЗСІДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗСІ́СТИСЯ, ся́дуся, ся́дешся, док.

1. Те саме, що розса́джуватися 1. Мало не щовечора сходилися заробітчани в гурт, розсідалися над яром, розмови про трьох вигнанців не вщухали (Горд., II, 1959, 130); Він наказав витягнути кілька колод на сухіше місце.. Бійці почали розсідатись, викручувати мокрі онучі, виливати воду з чобіт (Голов., Тополя.., 1965, 64); Юра погордливо обминає гуртки і групки дівчаток, що тихо і чинно розсілися по ослонах на розчищених алеях парку (Смолич, II, 1958, 47).

2. розм. Сідати розвалюючись, займаючи багато місця. — Чого ж ти розсілася, що мені й сісти нігде (Мирний, І, 1954, 212); Ткачук розсівся недбало, нога на ногу, весело грав очима, намагаючись сховати на дні зіниць тривожні бісики (Збан., Переджнив’я, 1960, 346).

3. розм. Довго просиджувати де-небудь або за чимсь. І те, і друге засідання проводилися нагально,.. нашвидкуруч. Не було часу розсідатися (Ле, Ю. Кудря, 1956, 79); Дехто з студентів встиг уже скинути сорочки. Деякі лінькувато порозлягались на траві. Мічурін ішов по садовій доріжці.. — Ви чого розсілись? Куди ви приїхали? На дачу? Встати! (Довж., І, 1958, 475).

4. розм. Займати певну територію; поселятися. Вони [селяни] не тільки тратили часть [частину] своїх споконвічних земель, на яких розсідалися бояри, але мусили, крім того, ставити варти, давати дружинників та слуг боярам (Фр., VI, 1951, 39); Писали [націоналісти] про золотий вік на Україні, солодко оспівуючи її хутори, де все більше розсідався ненажерливий глитай (Цюпа, Україна.., 1960, 32); Борони мене боже од храма того, Де в святині моїй Лютий ворог розсівсь, і незмога мені Поклонятися їй! (Крим., Вибр., 1965, 291); // тільки док. Розташуватися, розміститися. Там в тихім заливі, не дуже близько Від берега, мов стадо каченят, Село розсілось (Фр., X, 1954, 388); Настали жнива. По ланах розсілись полукіпки (Коцюб., І, 1955, 246); Ратушнякова хата червоніє черепицею, розсілась серед зелених яблунь, мов перекупка на базарі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 39); * Образно. Самота і тиша розсілися довкола (Коб., І, 1956, 501).

5. Даючи тріщини, розколюватися, розпадатися на частини. Він на танцях вимахував.. так, що аж постоли розсідались (Коцюб., II, 1955, 315); З рук Мамури випала сулія і, жалібно дзенькнувши, розсілась на дві половини (Стельмах, Правда.., 1961, 264); // перен., розм. Бурхливо, сильно виявляти негативні почуття. На воластій шиї блищало у неї стільки намиста, що челядь з заздрощів аж розсідалась (Коцюб., II, 1955, 334); Колодій аж розсідається, лютує, а люди регочуться (Україна.., І, 1960, 73).

◊ Розсіда́тися від смі́ху — дуже сильно сміятися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 807.

Розсідатися, даюся, єшся, сов. в. розсістися, сядуся, дешся, гл.

1) Разсаживаться, разсѣсться. Гості розсідалися по лавках. Харьк.

2) Разсѣдаться, разсѣсться. Це вже ти розсілася, а робити й годі. Кобел. у.

3) Распадаться, распасться, лопнуть. Мнж. 137. Не їв — зомлів, наївся — розсівся. Ном. № 12156. А гне Кася не всілася, вже коляса розсілася. Чуб. V. 908. Нехай сердиться, хоч розсядеться. Грин. III. 241. Де ударить, то розсядеться й шкурка. Чуб. V. 595.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 57.