РОЗСІВАТИСЯ

РОЗСІВА́ТИСЯ, а́ється і РОЗСІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗСІ́ЯТИСЯ, і́ється, док.

1. Падаючи, розлітатися в різні боки; сіятися. При перекочуванні рослин по полю насіння з них випадає і розсівається (Бур’яни.., 1957, 16); Ніколи не збирайте тих рослин, яких у вашій місцевості дуже мало, зберігайте їх до повного дозрівання і потім допоможіть їм розсіятися на більшому просторі (Лікар. рослини.., 1958, 13); *Образно. У невеличке надвірне віконечко заглядав світ рожевим поглядом. Крізь його шибки, через залізні штаби, лився він довгою стягою, розсіваючись по стінах, по дверях, по долівці (Мирний, І, 1954, 324); Коли вернув остаточно я в свою тиху кімнату і світло лампи розсіялось над столом і книжками, мене огорнуло почуття вдоволення (Коб., III, 1956, 266); // Розсипа́тися, розпорошуватися, розтрушуватися (про що-небудь порошкоподібне). Воно [борошно] крихітним прозорим пилком розсівається в морозному повітрі, на мить пронизане місячним сяйвом, голубіє й зникає невідомо де (Стельмах, Хліб.., 1959, 138); Розсіювати мінеральні добрива вручну важко і довго. Крім того, при цьому добрива розсіваються дуже нерівномірно, а частина посівів витоптується (Хлібороб Укр., 2, 1970, 24); // Розпилятися дрібними бризками (про рідину); // перен. Видавати дрібні, уривчасті звуки. Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (Коб., II, 1956, 51).

2. Розміщуватися, розташовуватися у різних місцях, на певній відстані один від одного. Решта бойків.. розсіялися своїми бідними селами по горах (Ірчан, II, 1958, 210); // Бути розкиданим, розміщеним на чому-небудь. Здавалося, що плаття шилося на замовлення: так прийшлося за розміром і так пасувало до її лиця та ясно-блакитних очей своїм сріблястим тлом, по якому розсіялися волошки (Коз., Сальвія, 1959, 158).

3. Розходитися, розбігатися, роз’їжджатися і т. ін. в різні боки. Передня лава атакуючих одразу розсіялась (Гончар, Таврія.., 1957, 371); Хуліганське збіговисько розсіялося по кущах і ярах (Вол., Озеро.., 1959, 146); // Ставати менш густим, щільним (про пітьму, морок, дим, туман і т. ін.); розріджуватися. Разом з тим, як та імла розсівалася, в голові йому немов світало, а на серце налягала вага безнадійності… (Коцюб., І, 1955, 127); Дим над Чаплинкою розсіюється, пожежу вже, мабуть, погасили (Гончар, II, 1959, 217); В безладно розсипаних хмарах засяяла веселка. І чим дужче випиналася її дуга, тим швидше розсіювалися хмари (Хижняк, Килимок, 1961, 4); Темрява трохи розсіялась (Кучер, Голод, 1961, 149).

4. перен. Минати, зникати (перев. про неприємне почуття, поганий стан). З очей її потроху розсівався задавнений переляк, і вона веселіше посміхалася до сонця, дерев і землі (Стельмах, II, 1962, 225); Несподівано той манячий [манливий] вид Ваті ніби розсіявся в легкому тумані (Н.-Лев., IV, 1956, 173).

5. тільки розсі́юватися, розсі́ятися, фіз. Слабшати, ставати розсіяним (про ступінь вияву сили, енергії чого-небудь). Органічні рештки, які осідають на дно [океану], разом з шаром морської води, що знаходиться над ними, утворюють гігантський паливний елемент. Вироблювана ним електрична енергія розсіюється у вигляді тепла (Наука.., 12, 1961, 21); Перехід до надпровідності, тобто до такого стану металічної речовини, коли практично відсутній електричний опір, досягається ліквідацією умов, за яких можуть розсіюватися.. електрони провідності (Роб. газ., 3.VІІ 1965, 2).

6. тільки недок. Пас. до розсіва́ти, розсі́ювати. Вітром розсівається перемішане з землею вапно (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 224); «Підрахувати» молекули у певній ваговій кількості полімерів можна, вимірюючи світло, що розсіюється розчином цього полімеру (Наука.., 8, 1963, 1); Частина променів [Сонця] розсіюється атмосферою, хмарами, часточками пилу (Веч. Київ, 20.VI 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 806.

Розсіватися, ва́юся, єшся, сов. в. розсіятися, сіюся, єшся, гл. Разсѣваться, разсѣяться. Ходім, сестро, горою, розсіємось травою. Чуб. V. 201.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 57.