РОЗСТІБАТИСЯ

РОЗСТІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, рідше РОЗСТІ́БУВАТИСЯ і рідко РОЗСТЬО́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗСТЕБНУ́ТИСЯ, стебну́ся, сте́бнешся і рідко РОЗСТІБНУ́ТИСЯ, стібну́ся, сті́бнешся, док.

1. Ставати, робитися незастебнутим (про одяг). Комірець сорочки.. розстебнувся, пазуха зовсім розхристалася (Мирний, III, 1954, 281); // Вийматися з петельок (про гудзики, гаплики і т. ін.), розв’язуватися, роз’єднуватися (про застібки). В молодиць від реготу розстібувались гаплики на спідницях (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 204); — Сорочка ціла і кохта ціла, а кнопки всі за раз розстебнулись! (Гончар, II, 1959, 94).

2. Розстібати на собі одяг. Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай. Сіпа ті гудзики, сіпа — не розстебнеться: як граблі руки (Тесл., З книги життя, 1949, 31); Баба Горпиниха почала.. розстьобуватися (Мирний, IV, 1955, 380); Хома розстебнувся, виставляючи груди з гвардійським значком і медаллю «За відвагу» (Гончар, III, 1959, 251).

3. тільки недок. Пас. до розстіба́ти, розсті́бувати, розстьо́бувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 817.

Розстібатися, баюся, єшся, сов. в. розстебну́тися, ну́ся, нешся, гл. Разстегиваться, разстегнуться. Синій жупан розстебнувся. Левиц. І. 240.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 59.