РОЗСТІБАТИ

РОЗСТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, рідше РОЗСТІ́БУВАТИ і рідко РОЗСТЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСТЕБНУ́ТИ, стебну́, сте́бнеш і рідко РОЗСТІБНУ́ТИ, стібну́, сті́бнеш, док., перех. Робити незастебнутим, роз’єднувати що-небудь застебнуте. — Але ж палить,— скаржиться до Черниша один з його колег, капітан Засядько, розстібаючи комір (Гончар, III, 1959, 392); Полюбувавшись обновою, Петрик враз затих, зітхнув і почав розстібати сорочку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 166); Почав [становий] розстібувати мундира, пошарив під ним рукою і витяг із бокової кишені невеличку книжечку в чорній обгортці (Мирний, IV, 1955, 360); Коли ж не стане на Ай-Петрі водить непманок мій Ахмет і зашнуровувать їм гетри або розстьобувать корсет? (Сос., І, 1957, 353); Грицько вже розстебнув був шинелю, але.. знову став застібатись (Головко, II, 1957, 557); Зірвала з себе [Лукія] що могла, чоловіка повернула лицем до себе, кожух розстібнула, сорочку зубами розірвала і рану, мокру від крові, зав’язала під рукою (Ле, Мої листи, 1945, 48); // Виймати з петельок (гудзики, гаплики і т. ін.), розв’язувати, роз’єднувати застібки. Рука його тяглася до сумки і то розстібала на ній ремінці, то знову застібала (Ю. Янов., IV, 1959, 82); Марусі шуміло в голові. З якимось нахабним реготом розстібувала гудзики і скидала з себе одежу (Хотк., II, 1966, 147); На помості з’явився товариш Григор. У благім пальті він, мабуть, дуже замерз, проте тільки вийшов на ганок, мерщій одкотив комір, ще й горішній гудзик біля горла розстебнув (Головко, II, 1957, 309); Хлопець швидко розстібнув пряжки ременів (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 817.

Розстібати, ба́ю, єш, сов. в. розстебнути, ну, неш, гл. Разстегивать, разстегнуть. Він розстебнув одежу. Левиц. Пов. 190.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 59.