РОЗСТРОЮВАТИСЯ

РОЗСТРО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗСТРО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.

1. Розладнуватися (про стрій, ряди), порушуватися (про рух і т. ін.).

2. Порушуватися (про лад музичного інструмента). [Муза:] Утнімо другої [пісні], Поки не розстроївся лад! (Л. Укр., І, 1951, 155).

3. Перериватися (про нормальне протікання чого-небудь); // Не здійснюватися в результаті яких-небудь перешкод. Розстроїлося весілля Оксаниної свекрухи (Григ., Вибр., 1959, 253).

4. Приходити в ненормальний, хворобливий стан. Підбігла Ліза, заспокоює чоловіка: — Ну.., Корнюшо. Не розстроюйся. Тобі ж не можна (Головко, II. 1957, 52); Люба мамочко!.. Нерви не мали досі причин поправлятись, а скоріш могли розстроїтись за останні роки (Л. Укр., V, 1956, 238).

5. Приходити в поганий настрій, засмучуватися. [Василина:] Нехай домальовує [Верба] свою артистку, а ми обійдемось… [Ковшик:] Не розстроюйся (Корн., II, 1955, 257).

6. тільки недок. Пас. до розстро́ювати 1 — 4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 819.