РОЗСТРИГАТИ

РОЗСТРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗСТРИ́ГТИ, ижу́, иже́ш, док., перех.

1. Позбавляти духовного сану або монашества.

2. розм. Розрізувати ножицями.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 817.

Розстригати, га́ю, єш, сов. в. розстри́гти, жу́, же́ш, гл. Разстригать, разстричь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 59.