РОЗСЛУХАТИ
Значення розслухати це
РОЗСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Добре, ясно почути; розчути. Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Кв.-Осн., II, 1956, 196); Неясно горіло в нашій хаті світло — ніхто зразу не впізнав. Тільки ж розслухали мову, так усі в один голос і загомоніли: — Хома! Хома приїхав! (Вас., II, 1959, 480).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 811.
Розслухати, хаю, єш, гл. Разслышать. Чи через…. жаб, чи…. через кого…. я щось не розслухав. Кв. І. 78.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 57.
розслухати Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
to hear | расслышать |
розслухати Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
rozslukhaty | rozslukhaty | rozslukhaty |
розслухати Рід - дієслово, доконаний вид
розслухати Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розслухаю | розслухаємо |
2 особа | розслухаєш | розслухаєте |
3 особа | розслухає | розслухають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розслухав | розслухали |
Жіночий рід | розслухала | |
Середній рід | розслухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розслухаймо | |
2 особа | розслухай | розслухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розслухавши |
розслухати Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
10 | 4 | 6 |
розслухати в англійській розкладці - hjpcke[fnb
Цитати української літератури з використанням слова розслухати
"Нарешті я вже міг і дещо розслухати: говорив пристав трохи гундосим і тягучим голосом:"Винниченко Володимир Кирилович - Терень
"Ще старий не вспiв гаразд розслухати, що син каже, а хлопець як замахне паличкою — лусь батька по плечу! Дрозд тiльки фуркнув, а по хвилi сiв на друге плече чоловiкове"Франко Іван Якович - Лис і Дрозд
"— Але! не кричи лишець, — каже бабуся, — а от що зроби: озьми… шупу-шупу-шупу… — Нiчого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала, тiльки опiсля молодиця i каже:"Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович - Конотопська відьма