РОЗСЛАВЛЯТИ

РОЗСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. розсла́влять; док., перех. і без додатка.

1. Перебільшено, надміру розхвалювати кого-, що-небудь.

2. Поширювати чутки, плітки, розголошувати що-небудь. Миркнув [Чайченко] там якесь слово чи друге до шинкарки, хтось цікавий підхопив та розславив по селу, — от і поговір став недобрий (Вовчок, І, 1955, 242); Буржуазні шевченкознавці, виходячи з націоналістичних міркувань, намагалися розславити нібито вороже ставлення Бєлінського до великого українського поета (Рад. літ-во, 11, 1949, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 810.

Розславляти, ля́ю, єш, сов. в. розславити, влю, виш, гл. Разглашать, разгласить. Хтось цікавий підхопив та розславив по селу — от і поговір став недобрий. МВ. ІІ. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 57.