РОЗСКОЧИТИСЯ

РОЗСКО́ЧИТИСЯ див. розска́куватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 809.

Розскочитися, чуся, чишся, гл.

1) Распасться на куски, разскочиться. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.

2) Лопнуть, треснуть. Аж ся земля розскочила. Гол. IV. 479. Розскочиться моє серце на дві половині. Грин. III. 256.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 57.