РОЗСИПИЩЕ

РОЗСИ́ПИЩЕ, а, с.

1. Крихкі уламкові відклади, які містять зерна або кристали коштовних металів (золота, платини і т. ін.). Руди металів разом з навколишніми породами на поверхні землі поступово руйнуються, вода і вітер переносять їх у нові місця, розміщують іноді у вигляді розсипищ серед осадових порід (Фіз. геогр.., 6, 1957, 21); *Образно. Їхав [Уралов] відкритим сліпучим степом, серед блиску стерень, серед стрекоту комбайнів.. і хоч їхав по землі, а ніби з повітря бачив золоті розсипища зерна, що цілими ворохами, цілими горами червоніло на залитих сонцем токах (Гончар, Тронка, 1963, 295); // Місце, де є корисні копалини (золото, алмази, платина і т. ін.). Працюючи під землею на золотих розсипищах, в ледве освітленій трилінійною лампою глухій шахті, — він чув биття серця землі (Тич., III, 1957, 229); Родовища алмазу трапляються рідко. В СРСР алмази відомі в розсипищах на Середньому Уралі і в Саянах (Курс заг. геол., 1947, 52); // перен. Розмаїття, багатство чого-небудь. Художні засоби Остапа Вишні надзвичайно багаті й різноманітні. Він прекрасно знає і щедро використовує золоті розсипища живої народної мови, незліченні дотепні народні жарти, прислів’я, приказки, ідіоми (Іст. укр. літ., II, 1956, 291).

2. спец. Скупчення різних за величиною і формою уламків вивітрених гірських порід. Оголені безплідні кам’янисті розсипища під час біологічного вивітрювання спочатку піддаються впливу мікроорганізмів (Укр. бот. ж., XVII, 6, 1960, 81); Хатина їхня стояла осторонь від селища, на розсипищах (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 12); Підійшовши до скелястої стіни, ми побачили, що то було чимале розсипище каміння (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 805.