РОЗСИПАНИЙ

РОЗСИ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розси́пати. Причеплені до дишла коні витягли довгі, худі шиї, щоби визбирати останні стебла розсипаного по землі сіна (Кобр., Вибр., 1954, 76); За мною, мов розсипані з козуба вишні, тягся по тугому, як дріт, споришу, кривавий слід (Дмит., Обпалені.., 1962, 22); — Я мушу йти, Саїде Алі, мушу! — боязко і рішуче запевняла Любов Прохорівна, впорядковуючи відрощені в Чадаці й розсипані тепер по плечах хвилясті русяві коси (Ле, Міжгір’я, 1953, 87); Серед лісу сумує давня руїна з панських мурів. Стіни полупані, розсипані (Вас., III, 1960, 222); // у знач. прикм. Птаство з галасом накинулось на розсипану мамалигу (Коцюб., І, 1955, 215); На збитому копитами снігу — недокурки, віхті сіна і розсипаний овес (Донч., III, 1956, 127); // розси́пано, безос. присудк. сл. Багато зірочок блискучих Розсипано по небесах (Гл., Вибр., 1951, 176).

2. у знач. прикм. Який розсипався, безладно розкотився, розкидався у різні боки (про предмети). За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом, схожим на розсипаний порошок (Панч, II, 1956, 478); Напнувши вітрила димових хмар, завод, мов корабель-велет, лине по водяній просторіні, а його незліченні вогні, наче жарини в ілюмінаторах, і відсвічуються вони в мерехтливій воді розсипаним намистом (Хижняк, Невгамовна, 1961, 6); Варвара бачила перед собою.. снарядні ящики, розсипані бронебійні патрони (Перв., Дикий мед, 1963, 438); Кілька хвилин тому несміливо гуркотів грім, а зараз в безладно розсипаних хмарах засяяла веселка (Хижняк, Килимок, 1961, 4).

3. у знач. прикм. Розміщений, розкиданий де-небудь безладно, у великій кількості. Могила висока. З нею не може зрівнятися жодна з навколишніх могил, розсипаних, мов гриби, по полю (Добр., Тече річка.., 1961, 11); Лемки — то ціле плем’я, з давніх-давен ген розсипане обіруч Карпатського хребта, і характеризує його своєрідна карпатська говірка (Вітч., 2, 1969, 214); // Розкиданий, розсіяний по різних місцях. Розсипані скрізь найняті агітатори і добровільні вороги революції творять своє діло (Еллан, II, 1958, 218); Співали солдати, розсипані в натовпі (Головко, II, 1957, 631); // Наявний, вміщений де-небудь (у творах, виданнях і т. ін.) у великій кількості. В тих оповіданнях розсипані, як і в природі, розкішні картини, ясні, повні сонця, повітря і красок пейзажі (Коцюб., III, 1956, 38); Кожен нишпорив сюди-туди, чогось шукав, ніби тут були розсипані скарби (Гончар, III, 1959, 63).

4. у знач. прикм. Який розбігся, розлетівся в різні боки (про всіх або багатьох). У кого є голос могутній, дзвінкий, Нехай на весь світ про вітчизну співає, І співом вабливим докупи єднає, Як матка збирає розсипаний рій (Дн. Чайка, Тв., 1960, 329); // Розташований на відстані один від одного. Перший ряд королівського війська як ішов розсипаним строєм, так і впав (Гжицький, Опришки, 1962, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 803.