РОЗСИП

РО́ЗСИП, у, ч.

1. Дія за знач. розси́пати, розсипа́ти 1 — 3 і розси́патися, розсипа́тися 1-4.

В ро́зсип — розбігаючись у різні боки. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки (Сл. Гр.).

2. розм. Те, що розсипано чи розсипалось у великій кількості. Дивимося — свіжий розсип: видно, брав хтось зерно вночі (Сл. Гр.); Понад окопами жовтіли розсипи соломи, яку солдати натягували собі для ночівлі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 39); Швидко вийшов [Давид] зі стайні і подався до воріт, на ходу обтрушуючи з одежі золотисту розсип січки (Стельмах, І, 1962, 109); // перен. Те, що подібне своїм розташуванням на що-небудь розсипане. Долинка біля гір вкрилася розсипами кульбаби і курячої сліпоти (Сміл., Сашко, 1957, 37); На величезну околицю — скільки сягнеш, було, зором, — розсип хатин під стріхами (Вітч., 3, 1971, 141); // перен. Велика кількість зірок, вогнів і т. ін. Він давно вже лежав горілиць у садку, підклавши під голову руки, і дивився замріяними очима на розсипи зір (Іщук, Вербівчани, 1961, 32); З балкона, де застала ніч старого професора, видно і розсипи вогнів далекого міста (Вол., Місячне срібло, 1961, 48); // перен. Про дрібні переливчасті звуки. А молодь… Ще бунтує кров, іще веселий розсип сміху із цвіту струшує росу на русу дівчини косу (Гонч., Вибр., 1959, 344).

3. розм. Кількість чого-небудь сипкого, втраченого, розсипаного під час упаковки, вантаження, перевезення.

4. геол. Те саме, що розси́пище 1. В Індії, Бразілії та Австралії алмази добувають з розсипів, а в Південній Африці розробляються корінні родовища алмазів (Наука.., 12, 1960, 14); Вона [Колхіда] славилася золотими розсипами і срібними рудниками (Іст. СРСР, І, 1956, 15); *Образно. У Перечинському районі [Закарпатської області], крім багатих розсипів народних пісень, ми зустріли живу казкову традицію з незліченними її скарбами (Нар. тв. та етн., 5, 1966, 53); — Математичний розрахунок — це для нас [архітекторів] завжди важливе, без цього ми не можемо будувати. Але навіть у математичних розрахунках можна відкрити цілі розсипи поезії (Загреб., День.., 1964, 72).

5. спец. Те саме, що розси́пище 2.

6. тільки одн., розм. Розсипаний друкарський шрифт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 802.

I. Розсип, пу, м.

1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у.

2) = Розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. І. 72.

II. Розсип, пи, ж. На Днѣстрѣ: лиманная береговая мель, слегка покрытая водою и во время сѣверныхъ вѣтровъ обнажающаяся на далекое разстояніе. Браун. 52.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 56.