РОЗСЕЛЯТИСЯ

РОЗСЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється, я́ємося, я́єтеся і РОЗСЕ́ЛЮВАТИСЯ, юється, юємося, юєтеся, недок., РОЗСЕЛИ́ТИСЯ, се́литься, се́лимося, се́литеся, док.

1. Розміщатися, поселятися (про всіх або багатьох). Вона [мова] й повинна бути неоднаковою, як неоднакові краї, де живуть люди, неоднакові сторони, де вони розселилися (Мирний, V, 1956, 306); // Поселятися иа якій-небудь території. Рік у рік збільшується поголів’я річкових бобрів. Останнім часом вони розселились не тільки по річках Полісся, а й по Дніпру (Наука.., 9, 1960, 35).

2. Розміщатися, поселятися окремо один від одного, в різних місцях. Розселилися вони з Павликом одразу ж по приїзді з Лолина для зручності, щоб не викликати особливої підозри у сусідів (Кол., Терен.., 1959, 237).

3. тільки недок. Пас. до розселя́ти, розсе́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 802.