РОЗРІДЖЕНИЙ

РОЗРІ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розріди́ти. Він [ліс] тягнеться аж до самого Любечанінова, то змінюючись старим, добре-таки розрідженим під час революції гаєм, то знову перетворюючись у густі зарості (Збан., Сеспель, 1961, 381); Санки летіли попід високими, що бовваніли в розрідженій ліхтарями темряві, будинками (М. Ол., Леся, 1960, 218); // у знач. прикм. Населяють вони [кенгуру] широкі високотравні степи, вкриті розрідженою чагарниковою рослинністю (Посібник з зоогеогр., 1956, 18); Розріджена атмосфера на висоті в сотні кілометрів поглинає багато теплових променів (Наука.., 11, 1962, 56); Під ногами чвакотіла розріджена, мов сметана, глина (Хижняк, Килимок, 1961, 17); М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше, як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 792.