РОЗПУШУВАТИ

РОЗПУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУШИ́ТИ, пушу́, пу́шиш, док., перех.

1. Робити пухким, нещільним, розсипчастим. Щоб поліпшити грунтові умови розвитку кореневої системи винограду, треба ще додатково розпушувати підорний шар на глибину до 20 сантиметрів (Наука.., 5, 1956, 11); Хлібороб не забуває потурбуватись про збереження тих запасів вологи, що є в грунті: розпушує його, боронує і т. д. (Хлібороб Укр., 1, 1976, 27); Ми землю розпушим, Закриєм вологу, Роди нам, пшенице, Верни врожай стогом (Укр.. думи.., 1955, 545).

2. Робити пухнастим (волосся, шерсть, пір’я і т. ін.). Вона, як завжди, розпушить вранці перед дзеркалом завиті перманентом коротенькі кучерики (Ів., Таємниця, 1959, 133); Цікаво спить сенчик. Він сідає на квітку, голову ховає під крильце, пір’ячко розпушить — ну, справжнісінька тобі кругла кулька (Коп., Як вони.., 1961, 189); Він з особливою старанністю сплітав мотузки, потім розпушив самий кінець (Сміл., Зустрічі, 1936, 150).

3. перен., розм. Піддавати гострій критиці; критикувати. От він і допоміг. Середенка розпушив як слід і поставив перед ним вимогу: вирішити про мою пенсію за три дні (Логв., Давні рани, 1961, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 786.