РОЗПУШЕННЯ

РОЗПУ́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. розпуши́ти, розпу́шувати. Основне завдання боронування — поверхневе розпушення грунту, знищення кірки з метою збереження запасів вологи (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 151); Початкове розпушення, що виникає при розробці виїмки, враховують у транспортних розрахунках (Інж. геод., 1959, 109); Глибоке розпушення і ще раз розпушення — це, як кажуть на півдні, «сухий дощ» (Рад. Укр., 2.II 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 786.