РОЗПОДІЛЬНИК

РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). Мінеральні добрива надходять через тукопровід і розсіваються пружинним розподільником рівномірно по всій ширині смуги (Хлібороб Укр., 4, 1965, 31); Розподільник води.

2. У період існування карткової системи — магазин, в якому розподілялися між прикріпленими до нього особами товари відповідно до встановлених норм. А може, ти із кошиком спішиш У розподільник, прозою казавши… (Рильський, II, 1960, 282); — Мило є по ваших розподільниках? (Шовк., Інженери, 1956, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 774.