РОЗПЛАСТУВАТИСЯ

РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛАСТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Лягати пластом, навзнак або на груди, обличчям донизу. Біль пронизує все його тіло, мов електричним струмом. І він безсило, як підстрелений птах, розпластується на килимі (Ткач, Арена, 1960, 169); Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату (Стор., І, 1957, 59); // перен., розм. Запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до когось. Він начальство, мов жердину Чорна гусінь обвива, Розпластається, розтане, завертиться, мов юла (Воскр., З перцем!, 1957, 12); // Широко простягатися, займати великий простір. Широкий степ в міжріччі Дінця і Оскола! На схід, на південь і на північ він розпластався величезними масивами (Автом., В. Кошик, 1954, 23).

2. Розходячись, стелитися над землею (про дим, хмари і т. ін.). Хмара густішала, розпласталася на все небо (Горд., Чужу ниву.., 1939, 72); Важкий дим чорним крилом розпластався над заставою (Збан., Між.. людьми, 1955, 26); *Образно. Над містом розпластався синій вечір, лягали вже лякливі вечірні сутінки (Епік, Тв., 1953, 374).

3. розм. Витягуватися в стрімкому русі (перев. про коней). Ошелешені коні, розпластавшись, витягнувши тіла, скажено мчали вперед (Коз., Вибр., 1947, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 767.