РОЗПИСУВАТИ

РОЗПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех.

1. Виписувати, переписувати окремо частини якого-небудь тексту, твору з певною метою. [Xуса:] Ти вже мені розписуєш закони? (Л. Укр., III, 1952, 157); Костін перечекав, доки затихне свисток, і продовжував: — Так, так, вам дають цілком точні дані, а вже ваша справа розписати їх на дошку (Собко, Біле полум’я, 1952, 69).

2. Розподіляти кого-, що-небудь певним чином, роблячи про це запис. Все військо зараз розписали По різним [різних] сотням [сотнях], по полкам [полках] (Котл., І, 1952, 187); // на кого, між ким, розм. Ділити що-небудь між кимсь, складаючи про це відповідний письмовий документ. Женить батько наймолодшого сина та розписує при тій нагоді своє господарство на всі діти [всіх дітей] (Март., Тв., 1954, 208); Коли закурилось за німцями, Тодосько розписав хитро маєтки між жонатих і нежонатих дітей (Козл., Весн. шум, 1952, 83).

3. Наносити на що-небудь малюнки, узори; покривати розписом (у 2 знач.). На весну аж з-за границі приїхав маляр його [палац] розписувати, убирати (Мирний, IV, 1955, 159); Він розписував церкви і вмів малювати (Панч, На калин. мості, 1965, 12); * Образно. Осінь пензлем невидимим В небі розписала вітражі (Рильський, III, 1961, 323); // перен., розм. Бити, залишаючи на тілі сліди ударів. Віддав [Оленчук] сина в червоне військо і біляки, вдершись у Строганівку, вважали за потрібне розписати [йому] спину (Гончар, II, 1959, 393).

4. перен., розм. Розповідати про кого-, що-небудь, описувати когось, щось надто докладно, пишномовно, з перебільшенням. Безрукий ставився до молодого інженера якось надто протекторально, а сьогодні особливо розписував Всеволодові здібності (Коп., Вибр., 1948, 35); Розгулялись наші дівчата; розписали козака, як на папері: які й очі, які й брови (П. Куліш, Вибр., 1969, 251); [Xоменко:] Нахвалилася [Тетяна Іванівна] кореспондентові, а він і розписав. Знаєш, не кажи гоп, поки не перескочиш (Мороз, П’єси, 1959, 223); // Характеризувати кого-небудь певним чином; виставляти когось у певному вигляді. Марина так розписувала їй свого чоловіка, що Христі здавалося, от-от двері розчиняться і ввійде він у хату, світячи своїми божевільними очима (Мирний, III, 1954, 369); // Малювати що-небудь у своїй уяві. [Кость:] Дорогою привабні собі плани розписую: поступлю в ковалі, куплю мальований кисет для махорки, гармонію куплю (Вас., III, 1960, 171).

5. діал. Письмово повідомляти, оголошувати про що-небудь. Громада, бачите, завзялася та й вибрала до ради самих противників дідича. Староста розписав другі вибори (Март., Тв., 1954, 65); Восени уряд розписав вибори до сейму й сенату (Козл., Ю. Крук, 1957, 436).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 763.