РОЗПАТЯКАТИСЯ

РОЗПАТЯ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., зневажл. Почати багато патякати, говорити про щось неістотне, пусте, не варте уваги. [Пилип (підслухував. Вигляда з дверей):] Ач, як розпатякався [Панас]! (К.-Карий, І, 1960, 227); // Почати говорити дурниці, вести беззмістовну, непослідовну розмову. — Розпатякався ж ти сьогодні. Верзеш несусвітне, — нахмурився старий (Стельмах, І, 1962, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 758.