РОЗПАДАТИСЯ

РОЗПА́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати багато й часто падати.

РОЗПАДА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., РОЗПА́СТИСЯ, аде́ться, док.

1. Руйнуватися, розвалюватися на частини, шматки; втрачати цілісність. Блискавка посипалась огненними стрілами на землю, на ліси, на села, на городи.. Скелі розпадались. Хати запалали (Н.-Лев., IV, 1956, 8); Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається (Ів., Укр.. казки, 1950, 50); // Розщеплюватися, розкладатися на складові частини, елементи. Деякі хімічні елементи мають природну радіоактивність — ядра їх атомів можуть довільно розпадатися з утворенням нового елемента (Рад. Укр., 13.VІІ 1965, 4); В стравоході білки їжі розпадаються на амінокислоти (Наука.., 11, 1965, 27); Звідси нам висновок певний дається, що речі свій колір Тратять раніше, аніж розпадуться на первісні тільця (Зеров, Вибр., 1966, 183); // розм. Рватися, розлазитися. Взимку, як розпались мої черевики, пішов я до пана управителя (Донч., VI, 1957, 205); Гусениця танка розпалася, і він спинився посеред поля (Перв., Дикий мед, 1963, 467); // Вільно спадати, розсипатися пасмами (про волосся). Сидить Марина кінець стола, розчісує косу. Густа чорна коса розпалась чорною хвилею по білій сорочці (Н.-Лев., І, 1956, 99).

◊ Розпада́ється (розпаде́ться ) лу́да (полу́да) на оча́х

у кого, чиїх — хтось починає розуміти, усвідомлювати що-небудь. Розпадеться луда На очах ваших неситих, Побачите славу, Живу славу дідів своїх І батьків лукавих (Шевч., І, 1963, 334).

2. перен. Розділяючись на окремі частини, групи і т. ін., переставати бути одним цілим. Внизу котив Дніпро свої хвилі, розпадаючись на кілька проток (Тулуб, Людолови, І, 1957, 122); Після команди: «Розійдись!» шеренги розпались на гуртки, але ніхто не пішов з двору (Ткач, Крута хвиля, 1956, 56); На початку XVII ст. Грузія, яка ще в XIV ст. розпалась на окремі.. князівства, стала ареною боротьби двох ворогуючих держав — Персії і Туреччини (Видатні вітч. географи.., 1954, 24); // Занепадаючи, припиняти своє існування, переставати діяти, функціонувати. [Антін:] Значить, війни більше немає, скінчилася? [Ада:] На фронтах скінчилася. Наша [австрійська] армія розпалася, розбіглася (Ірчан, І, 1958, 133); Під натиском національно-визвольних революцій розпалась колоніальна система імперіалізму (Ком. Укр., 5, 1968, 25).

3. перен. Стихати, змовкати. Слідом за ним, наче докір, вирвавсь нестямний крик Христі і розпався надворі (Мирний, III, 1954, 18); Вітер ущух, спинилась злива, розпалися в горах громи (Кол., Терен.., 1959, 31).

РОЗПАДА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., розм.

1. перед ким, біля (коло) кого. Лестити, догоджати кому-небудь, запобігати перед кимсь. [Коваль:] Гляди ж, синку, живи правдою, ні перед ким не розпадайся! Та й нікому не шкодь (Кроп., V, 1959, 22); Я не міг кроку зробити, щоб коло мене не розпадались, не радили, не помагали (Коцюб., II, 1955, 357); // Гаряче, пристрасно доводити щось кому-небудь. — Клим чоловік неабиякий. За його кожна дівка піде з вибриком та вискоком,— розпадався Зануда (Н.-Лев., III, 1956, 324).

2. над ким — чим, перен. Дуже старанно робити що-небудь, виявляти надмірну ретельність у чомусь. Сестра мого учня завзялася вивчитись його [дуета] конечне і оце вже другий тиждень розпадається над ним (Л. Укр., III, 1952, 583).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 754 - 755.