РОЗОРАНИЙ

РОЗО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розора́ти. Далеко й широко виднілася лише.. розорана земля і де-не-де сільська хатина (Коб., Вибр., 1949, 334); Вважають, що земельні багатства у нас невичерпні. Насправді це не так. Усі землі у нас в основному вже розорані (Хлібороб Укр., 4, 1969, 30); // у знач. прикм. Там, на розораній ріллі з рудими латками глею, убого витикалася рунь (Панч, II, 1956, 432); // розо́рано, безос. присудк. сл. Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі, Де трактором розорано Розлив фіалковий ріллі (Стельмах, V, 1963, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 753.