РОЗМАЮВАТИ

РОЗМА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. тільки 3 ос. Подувом розвівати в різні боки (волосся, одяг). Гнане несамовитим бігом вагонів, повітря розмаює одяг і волосся в людей (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 142); — Розмай, вітре, мою чорну косу до пояса! (Н.-Лев., І, 1956, 100).

2. тільки 3 ос. Розганяти, розсіювати (хмари, туман і т. ін.). Бачить Лиска, відкіль блиска, хвостом має — хмари не розмає (Укр.. присл.., 1963, 48); *Образно. Кобзо-орлице!..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю (П. Куліш, Вибр., 1969, 367); Мене хвилює синій обрій і вітер весняний, рвачкий, що всі думки мої недобрі розмає, як пухкі хмарки (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 22).

3. перен. Легковажно, безцільно розтрачувати що-небудь (талант, здібності і т. ін.). Але в житті і я свій, може, хист (Коли він є) по вітру не розмаю… (Рильський, Поеми, 1957, 8).

4. перев. док., перен. Позбутися якого-небудь неприємного відчуття, поганого настрою і т. ін. Дивиться Мар’яна, осміхається,— і рветься її серце, щоб розмаяти, розвіяти ті смутки (Вас., І, 1959, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 737.

Розмаювати, юю, єш, сов. в. розмаяти, маю, єш, гл. Развѣвать, развѣять. Повій, вітре, вгору, повій по розгону, розмай русу косу по червонім поясу, розмай по волосині, як жито по колосині. Н. п. А я тую хмару рукавом розмаю. Мет. 85.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 50.